Це також був день пам'яті та спілкування з водними, луговими та лісовими навьями — русальними духами свого роду. Згідно з переказами, русалками та русалами ставали ті, хто помер передчасно, не ставши дорослим, або пішов із життя добровільно.
Жінки проводили таємні обряди, залишаючи господарство на чоловіків іноді протягом тижня. А ті, хто має дітей, залишали для русальних діток у полі або на гілках у джерел стару одежку своїх дітей, рушники, полотна. Треба було задобрити русальних духів, щоб не чіплялися до дітей та інших родичів, щоб сприяли родючості полів, лук і лісів, напоїли їх соками Землі.
За переказами, під час Русального тижня русалок можна було побачити поблизу річок, на квітучих полях, у гаях і, звичайно ж, на перехрестях доріг та на цвинтарях. Розповідали, що під час танців русалки виконують обряд, пов'язаний із захистом посівів. Вони могли і покарати тих, хто намагався працювати у свято: витоптати пророслі колосся, наслати неврожай, зливи, бурі чи посуху.
Зустріч з русалкою обіцяла незліченні багатства або оберталася нещастям. Русалок слід побоюватися дівчатам, а також дітям. Вважалося, що русалки могли відвести дитину у свій хоровод, защекотати чи затанцювати до смерті. Тому під час Русального тижня дітям та дівчатам категорично заборонялося виходити у поле чи на луг. Якщо під час Русального тижня гинули чи вмирали діти, то казали, що їх забрали русалки.
Щоб уберегтися від русального привороту, треба було носити з собою рослини, що різко пахнуть: полин, хрін і часник.