Преподобний Йов народився 1550 року в Галичині і називався у світі Іоанн Залізо. Десятирічним юнаком він вступив до Угорницького монастиря і 12-ти років був уже пострижений у мантію з ім'ям Іова, повноліттям зведений у священичий сан, а тридцяти років удостоєний великої схими, причому йому було повернуто ім'я Іоанн. Він особливо любив це ім'я і завжди ним підписувався, але до святих був зарахований з ім'ям Іова.
Преподобний Йов був настоятелем Дубенського монастиря, де багато писав на захист православ'я. Проте жага подвижницького відокремленого житія змусила його перейти на святу гору Почаївську, але й там його обрали настоятелем. Для молитовних подвигів він змушений був піти у кам'яну печеру.
Йов був служителем безперервної молитви. Якої сили досяг святий старець над грішною людською душею, показує наступний випадок: одного разу, прийшовши вночі на гумно монастирське, він побачив злодія, який хотів звалити собі на спину куль зерна. Преподобний допоміг йому підняти цей куль, але нагадав йому про відповідь на страшному Христовому Суді. Вражений лагідним словом святого, грішник упав йому в ноги з благанням про прощення.
В обителі, яку Преподобний Йов оточив огорожею, він запровадив гуртожильний статут та спорудив Свято-Троїцький собор, а потім ще шість менших церков. Він створив Почаївську друкарню та продовжував писати на захист православ'я. А у вільний час Преподобний Йов любив займатися садівництвом та розвів у Почаєві чудовий сад.
У 1620 році він брав участь у Київському Соборі, який засудив унію і ухвалив твердо стояти за православ'я. Під ухвалою цим є підпис: «Іоанн Залізо, ігумен Почаєвський».
Помер Преподобний Йов 28 жовтня (10 листопада за новим стилем) 1651 року. Мощі його було відкрито 1659 року після триразового його явища митрополиту Київському Діонісію. Незабаром після цього до обителі приїхала на прощу Єва Домашевська. Вночі вона побачила, що у Троїцькій церкві сяє світло і почула співи. Служниця її, дівчина Ганна, пішла дізнатися, яке служіння відбувається, і на свій жах побачила, що церковні двері відчинені, а посеред церкви, між двома ангелами, молиться в надзвичайно світлому одязі Преподобний Йов. Звернувшись до дівчини, він наказав їй покликати ігумена Досифея, в цей час безнадійно хворого, і дав їй для нього плат, омочений у світі. Хворий, отримавши цей плат, помазався їм і отримав зцілення.
У 1675 році татари взяли в облогу Почаївський монастир. На третій день облоги під час читання акафіста над монастирем з'явилася Сама Цариця Небесна. Татари намагалися пускати стріли в небесне явище, але стріли поверталися назад і вражали їх самих. Тоді татари тікали.
1721 року Почаївським монастирем заволоділи уніати. Чудотворну ікону Божої Матері вони шанували, але доступ до мощів преподобного для віруючих закрили. Однак через 20 років чудеса Преподобного змусили їх допустити до них віруючих.
1831 року уніати були возз'єднані з Православною Церквою. Мощі Преподобного були знову урочисто відкриті, а Почаївський монастир оголошено Лаврою.