День працівників видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження (укр. День правників видів, поліграфії та книгорозповсюдіння) відзначається в Україні щорічно в останню суботу травня, згідно з Указом Президента №563/99 від 25 травня 1999 року, і є національним професійним святом працівників так чи інакше пов'язаних із друкарством.
Першою українською друкарнею можна вважати краківську друкарню Швайпольта Фіоля, в якій 1491 року з'явилися перші книги, надруковані кирилицею. Друкарня Фіоля видавала книги для України та суміжних країн, вона розпочала видання книг на кирилиці у тій формі, яку продовжили друкарні в Україні.
Першу друкарню на українських землях заснував у Львові Іван Федоров-Федорович. Вона діяла протягом 1573-1575 років, а першою виданою тут книгою стало друге видання «Апостола» у 1574 році.
Справжнім шедевром друкованого мистецтва стала Острозька Біблія, завершена 1581 року. Острог став також першим в Україні центром видання тодішньої публіцистики, яку пізніші дослідники назвали «полемічною літературою».
Ще одним із осередків друкарства була Печерська Лавра. Заснована у 1616 році Київська лаврська друкарня працювала три сторіччя.
Окрім друкарень кириличного шрифту, у країні працювали і латинсько-польські: першою була невелика друкарня у Львові, що діяла у 1592-1602 роках.
Загалом в Україні у 1574-1648 роках діяли 25 друкарень. Головними центрами видавничої діяльності були великі торгові міста — Київ, Львів, Острог. Тут були як кадри ремісників, книжників, редакторів, а й можливості ширшого збуту. За великих друкарень були свої книгарні. Продажем книг займалися також працівники друкарень, купці та крамарі, які розповсюджували книги разом з іншими товарами.
В даний час у сфері видавничої діяльності в країні діє близько 6000 підприємств, де працює понад 45 тисяч осіб (від продавців у книгарнях та кіосках до керівників великих видавничих центів та медіамагнатів) та остання субота травня — свято для кожного з них.