Преподобний Никон Радонезький — найближчий учень та наступник преподобного Сергія Радонезького.
Народився преподобний Никон у 14 столітті у Юр'єві-Польському. Преподобний Опанас постриг його в чернецтво. Після досягнення досконалого віку, Никон був зведений у сан ієромонаха. Передбачаючи особливу благодать у улюбленому учні, преподобний Сергій наказав перебувати йому з собою в одній келії, а пізніше поставив преподобного Никона спочатку на посаду помічника настоятеля, а за шість місяців до свого переставлення призначив його своїм наступником.
Після блаженної смерті улюбленого вчителя преподобний Никон із любов'ю підтримував усе, що було встановлено преподобним Сергієм. Але тягар настоятельства обтяжував преподобного Никона, і він залишив настоятельство, усамітнившись у особливу келію.
Однак, в 1400 преподобний Сава заснував свій монастир під Звенигородом, і братія благала преподобного Никона знову прийняти настоятельство. Богоносний старець погодився, але призначив собі щодня відомий час для безмовності, щоб наодинці чекати Богу.
В 1408 на Російську землю обрушилася навала татарського хана Єдигея, і обитель була зруйнована. Але преподобний Никон не зневірився, а подвиг братію на нові праці. Обитель поступово відновлювалася, і преподобний Никон зробив побудову кам'яної церкви над труною свого духовного отця.
Під час копання ровів для фундаменту влітку 1422 року були знайдені нетлінні мощі преподобного Сергія і перенесені братією до нової, дерев'яної церкви (нині на цьому місці стоїть храм на честь Зіслання Святого Духа), поряд з якою незабаром спорудили білокам'яний храм на славу Пресвятої Трійці. Для його прикраси преподобний Никон запросив найкращих іконописців: преподобних ченців Андрія Рубльова та Данила Чорного. У цей час преподобним Андрієм була написана ікона Живоначальної та Пресвятої Трійці, найбільший витвір російського іконописця, що втілив те, що було відкрито преподобному Сергію.
Про благоустрій Троїцького храму преподобний Никон не переставав дбати до кінця життя. Напередодні смерті Господь вказав йому місце майбутнього упокою разом із преподобним Сергієм. Причастившись, преподобний Никон дав братії останнє повчання та благословення. До Бога преподобний відійшов 30 листопада (за новим стилем) 1426, і після відспівування був похований біля раки преподобного Сергія.