Свята Параскева була дочкою іконійських християн, які особливо вшановували день страждань Господа нашого Ісуса Христа — п'ятницю. Тому, коли Бог цього ж дня дарував їм дочку, вони назвали її також П'ятницею (Параскевою — по-грецьки).
Згодом виявилося, що Параскєва, зберігаючи пам'ять про страждання Христові своїм ім'ям, зберегла її і в своєму серці, долучившись пристрастям Христовим своїми стражданнями.
Залишившись після смерті своїх батьків за значного маєтку, свята діва роздала своє майно жебракам та убогим. Присвятивши Божество Господу, вона безперестанку прославляла Його між язичниками в Іконії.
У царювання Діоклетіана (257—305) за сміливе сповідання Розіп'ятого святу вкинули у в'язницю, а потім зрадили на катування. Преподобну роздерли до кісток, але в темниці відвідав її Ангел і зцілив усі її рани. Інше диво сталося, коли ввели святу в капище ідольське; за її наказом усі ідоли впали і звернулися на порох. Під час чергових мук полум'я вогню, яким опалювали тіло святої, настільки спалахнуло, що безбожні мучителі були спалені ним. Нарешті свята Параскева була усічена мечем.
На честь святої великомучениці Параскеви у 1865 році засновано жіночу громаду в Інсарському повіті Пензенської губернії на місці явлення ікони святої близько 1780 року. Звільнення селян (1861 року) поставило поміщиків у необхідність продати землі. Її купили селяни і, вирубавши ліс, вирішили відкрити жіночий монастир. Через землевласника Марію Михайлівну Кисельову селяни виходили найвищий дозвіл на відкриття Параскево-Вознесенської громади, яка була відкрита у 1865 році.