День пам'яті святителя Василя Великого (14/01)

Святитель Василь Великий народився близько 330 року в місті Кесарії Каппадокійській (Мала Азія) у благочестивій християнській родині Василя та Ємілії. Батько святителя був адвокатом та викладачем риторики.

Початкову освіту Василь здобув під керівництвом своїх батьків та бабки Макрини, високоосвіченої християнки. Після смерті батька та бабки Василь вирушив для подальшої освіти до Константинополя, а потім до Афін, де досконало вивчив різноманітні науки — риторику та філософію, астрономію та математику, фізику та медицину.

Приблизно 357 року Василь повернувся до Кесарії, де деякий час викладав риторику. В Антіохії, в 362 році він був посвячений у сан диякона єпископом Мелетієм, а в 364 році посвячений у сан пресвітера єпископом Кесарійським Євсевієм.

Виконуючи своє служіння, святитель Василь ревно проповідував і невпинно дбав про потреби своєї пастви, завдяки чому здобув високу повагу та велику любов.

Незабаром (370) святителя Василя було обрано Собором єпископів на Кесарійську кафедру. У важкий для Церкви час він виявив себе як полум'яний захисник православної віри, захищаючи її від єресей своїми словами та посланнями. Особливо слід відзначити три його книги проти аріанського лжевчителя Євномія, в яких святитель Василь Великий навчав про Божество Святого Духа та єдність Його природи з Отцем і Сином.

За своє коротке життя святитель Василь залишив нащадкам безліч богословських праць: дев'ять бесід на Шестоднєв, 16 бесід на різні псалми, п'ять книг на захист православного вчення про Святу Трійцю; 24 бесіди на різні богословські теми; сім аскетичних трактатів; правила чернечі; статут подвижницький; дві книги про Хрещення; книгу про Святого Духа; кілька проповідей та 366 листів різним особам.

Святитель Василь Великий, поряд зі святителем Миколою Чудотворцем, здавна користувався особливим шануванням у російського віруючого народу. Частка мощів святителя Василя й досі перебуває у Почаївській Лаврі. Чесний глава святителя Василя благоговійно зберігається в Лаврі святого Афанасія на Афоні, а правиця його — у вівтарі храму Воскресіння Христового в Єрусалимі.

422