Це свято у слов'янських народів асоціювалося з улюбленим літнім проведенням часу — купанням. Все, що було пов'язане з водою, лазнею та купанням, знайшло відображення цього дня. До того ж, він відзначався напередодні дня Івана Купали. А у православ'ї цього дня вшановують пам'ять святої Агрипіни Римської, прозваної в народі Аграфеною.
По всій півночі Росії, і особливо у Вологодській губернії, селяни заготовляли цього дня лазневі віники на цілий рік. Для цього баби та дівки після обіду запрягали коня та виїжджали до лісу ламати молоді березові гілки. Іноді віники робили з різних порід листяних дерев і рослин, тоді в кожен віник входило гілкою: від берези, вільхи, черемхи, верби, липи, смородини, калини, горобини та інших рослин.
Це ритуальні віники: одним з них користувалися в цей день у лазні, іншими обряджали корів, що недавно отелилися, треті перекидали через голови або кидали на дахи лазні з метою дізнатися майбутнє (якщо віник впаде вершиною до цвинтаря, то кидає помре, а якщо не вершиною, то залишиться живим).
На Аграфену обов'язково милися і парилися в лазнях, використовуючи при цьому для лікування хвороб різні лікувальні трави. Парилися віником з богородицької трави та папороті, іван-да-мар'ї та ромашки, з жовтця та полину, м'яти пахучої.
На свято робилася обітниця каша, складчиною, для жебраків. У Вологодській губернії в день святої Аграфени для жебраків братії серед села ставили столи з пісними стравами. Жебраків збиралося іноді чоловік до 300, і всі вони їли за рахунок села.
Як на Івана Травника, в день Аграфени Купальниці відчайдушні мужики та баби в глуху опівночі знімали з себе сорочки і до ранкової зорі рили коріння або шукали в заповітних місцях скарби. А знахарі, лягаючи спати, читали саморобні молитви.
Дуже оригінальний також звичай, що зустрічається у низці регіонів. У день Аграфени Купальниці всі дівчата, дорослі та підлітки, ходили у своїх найкращих вбраннях по домівках і просили: «Вмийте». У перекладі звичайною мовою це означає — дайте щось із дівочих прикрас: сережки, стрічки, намисто та інше.