Це свято, навіть швидше обряд, дуже древній, що зародився на Русі в період двовірства. Іноді Водопол називають Переплутом, Днем Водяного, іменинами Водяного або Микитою Водополом, але сутність залишається незмінною — цього дня (який за старим стилем припадав на 3 квітня) на Русі вітали пробудження від зимової сплячки Водяного, русалок та всієї водної живності.
Разом з приходом весни та пробудженням природи прокидається від зимової сплячки та Водяної. За довгу холодну зиму дідусь-Водяний ослаб і зголоднів. Прокинувшись, Водяний відразу хоче поживитися чимось, та був йде оглядати та оглядати своє водяне царство.
Цього дня опівночі рибалки приходили до води поласувати та задобрити дідуся-Водяного.
Кажуть, що рибалки пригощали Водяного, утоплюючи коня і примовляючи: «Ось тобі, дідусю, гостинець на новосілля: кохай, скарж нашу родину». Для цього випадку купували у циган найнепридатнішого коня. Коли ж рибалки задобрять його добрим гостинцем, конячкою, то він упокорюється, стереже рибу, переманює до себе великих риб з інших річок, рятує рибалок від бурі та потоплення, не рве неводів та марення.
У деяких областях рибалки обдаровували Водяного гостинцем, виливаючи в річку олію, примовляючи: «Ось тобі, дідусю, гостинцю на новосілля. Люби та шкодуй нашу сім'ю».
Приблизно з цього часу слов'яни чекали початку льодоходу та розливу річок. З цього приводу існувала і прикмета: коли в цей день рибалки приносили Водяному корм, то обов'язково примітили: «Якщо лід цього дня не рушить, то і риболовля цього року буде худий».