Троян (Трибогів День) — свято кінця весни і початку літа, коли на зміну молодому Ярилі-Весеню приходить Трисвітлий Даждьбог. Святодень присвячений перемозі Бога Трояна над Чорним Змієм.
Цієї пори рідновіри прославляли Сварожий Триглав — Сварога-Перуна-Велеса, сильних у Прави, Яві та Наві. За повір'ями, Троян став втіленням мощі Сварога, Перуна і Велеса, які поєднали свої сили у боротьбі зі Змієм, породженням Чорнобога, що загрожував колись знищити все Тремир'я.
Цієї пори з давніх-давен поминали предків і творили обереги від безчинств, що творяться русалками і неприкаяними душами «закладних» небіжчиків (померлих «не своєї», тобто неприродною смертю). У ніч на Трояна дівчата та жінки «опахували» село, щоб оберегтися від злих сил.
У народі говорили: «С Духова дня не з одного неба — з-під землі тепло йде», «Прийде Святий Дух — буде надворі, як на грубці». Згідно з народними повір'ями, цього дня, як вогню, боїться будь-яка нечисть, а перед Сонячним сходом на Духів день відкриває Мати Сира-Земля свої таємниці, і тому знахарі ходять у цей час « слухати скарби».
Як і на Ярилу Весняного, роса цього дня вважалася священною та цілющою.
Після зачину проводився обряд «Постриги» для юнаків — посвята у воїни. Далі влаштовували бенкет у полі. Обрядова страва: солодощі, яєчня, пироги. У потребу приносили обрядове пиво. Перед ігрищами розігрували казку чи давню переказ. Обов'язково проводили любовні ігрища та танці.
Після дня Ярили зазвичай встановлювалася спекотна погода на сім днів.