Свята блаженна Ксенія народилася у першій половині 18 століття між 1719 та 1730 роками від благочестивих та шляхетних батьків. Після досягнення повноліття Ксенія Григорівна одружилася з придворним співаком, полковником Андрієм Феодоровичем Петровим і жила з чоловіком у Санкт-Петербурзі. Але недовго судив Господь молодому подружжю йти разом життєвим шляхом — ангел смерті розлучив їх: Андрій Феодорович помер, залишивши Ксенію Григорівну вдовою на 26-му році її життя.
Цей несподіваний удар так сильно вразив Ксенію Григорівну, так вплинув на молоду вдову, що вона відразу забула все земне, людське, всі радості і втіхи і внаслідок цього багатьом здавалася ніби божевільною розуму... Так на неї почали дивитися навіть її рідні та знайомі, і особливо після того, як Ксенія роздала рішуче все своє майно бідним.
Звільнившись від усіх земних піклування, свята Ксенія обрала собі важкий шлях юродства Христа заради. Одягнувшись в одяг чоловіка: одягнувши його білизну, каптан, камзол, вона почала запевняти всіх, що Андрій Феодорович зовсім не вмирав, а померла його дружина Ксенія Григорівна. Потім вона зовсім перестала відгукуватися, якщо її називали Ксенією Григорівною, але завжди охоче відгукувалася, якщо її називали Андрієм Феодоровичем.
Ксенія не мала якогось певного місця проживання. Здебільшого вона цілий день блукала Петербурзькою стороною і переважно в районі приходу церкви святого апостола Матфія, де на той час жили в маленьких дерев'яних будиночках небагаті люди. Дивний костюм бідної, ледь взутої жінки, яка не мала місця, де главу прихилити, її алегоричні розмови, її повна лагідність, незлобність давали нерідко злим людям і особливо вуличним хлопчакам привід і сміливість знущатися з блаженної.
Поступово до дива блаженної звикли. Їй стали пропонувати теплий одяг і гроші, але Ксенія нізащо не погоджувалася проміняти свої лахміття і все своє життя проходила в червоній кофтинці та зеленій спідниці або навпаки — у зеленій кофтинці та червоній спідниці. Очевидно, це були кольори військового обмундирування її чоловіка. Милостиню вона також не приймала, а брала лише від добрих людей «царя на коні» (копійки із зображенням вершника) і відразу ж віддавала цього «царя на коні» таким же біднякам, як вона сама.
Блукаючи цілими днями вулицями Петербурга, Ксенія зрідка заходила до своїх знайомих, обідала в них, розмовляла, а потім знову вирушала мандрувати. Де вона проводила ночі, тривалий час лишалося невідомим. Цим зацікавилися не лише жителі Петербурзької сторони, а й місцева поліція, для якої місцеперебування блаженної ночами здавалося навіть підозрілим. Вирішено було дізнатися, де проводить ночі ця дивна жінка і чим вона займається. Виявилося, що Ксенія, незважаючи на жодну пору року і погоду, йшла на ніч у полі і тут у у уклінній молитві простоювала до самого світанку поперемінно роблячи земні поклони на всі чотири сторони.
Іншим разом робітники, які робили будівництво нової кам'яної церкви на Смоленському цвинтарі стали помічати, що вночі, під час їхньої відсутності, хтось натягує нагору церкви, що будується, цілі гори цегли. Довго дивувалися цьому робітники, довго дивувалися, звідки береться цегла нагорі. Нарешті вирішили дізнатися, хто міг бути цей даровий невтомний працівник, щоночі тягає для них цеглу. Виявилося, що цим невтомним працівником була блаженна Ксенія.
За великі її подвиги та терпіння Господь ще за життя прославив свою обраницю. Раба Божа Ксенія спромоглася дару прозріння сердець і майбутнього. Вона передбачила смерть імператриці Єлизавети Петрівни та юного імператора Іоанна Антоновича; купчихі Крапівіної передбачила смерть прикровенно, кажучи: «Зелена кропива, але незабаром зів'яне», а одній бідній дівчині — заміжжя.
Навчаючи людей правдивості, блаженна Ксенія нерідко відкривала таємниці тих осіб, кого вона відвідувала. Милість Божа так осяяла Ксенію, що навіть ті, до кого вона заходила або в кого їла їжу, були щасливі та успішні у справах. І торговці, і візники — всі намагалися їй чимось послужити; Особливе благополуччя відвідувало тих, кому сама блаженна Ксенія давала щось.
Блаженна Ксенія несла подвиг добровільного божевілля 45 років, але настав кінець і її земному мандрівці. Близько 1803 вона спочила сном праведниці. Тіло її було поховано на Смоленському цвинтарі. І багато знамень Божої милості почало відбуватися біля її труни.
Після багаторічного народного шанування в 1988 році на Помісному Соборі Російської Православної Церкви блаженна Ксенія Петербурзька була зарахована до святих.
Стаття «Що не можна робити в день пам'яті блаженної Ксенії Петербурзької, щоб не втратити здоров'я і життя?»