Віленська ікона Божої Матері написана святим євангелістом Лукою. Святкування ікони відбуваються 27 квітня та на честь перенесення ікони у Вільно у 1495 році (Вільнюс, польськ). Wilno; до 1939 офіційна російська назва — Вільна) — 28 лютого за новим стилем.
Протягом довгих років Віленська ікона Божої Матері була родовою святинею грецьких імператорів у Константинополі.
1472 року до Москви з Риму прибула Зоя Палеолог, яка після вінчання з великим князем Московським Іваном III Васильовичем (1440—1505) прийняла ім'я Софія. Вважається, що вона й перевезла ікону до Москви.
Історія підказує, що російські царі двічі робили спробу повернути ікону. Перший раз 1569 року під час Лівонської війни, коли за повернення ікони було обіцяно відпустити 50 бранців. Вдруге в 1655 після взяття Вільно військами Олексія Михайловича, коли за наказом царя намагалися знайти ікону, але вона вже була вивезена в монастир Кенігсберга.
Під час Першої світової війни Віленську ікону Божої матері було евакуйовано з іншими святинями і в 1915 році привезено до Донського монастиря. Подальша її доля невідома.