Святий благовірний князь Данило Московський, молодший син благовірного князя Олександра Невського, помер 1303 року. Перед смертю, наслідуючи благочестивий приклад батька, прийняв чернечий чин і схиму і за глибокою смиренністю заповів здійснити поховання на братському цвинтарі заснованої ним обителі на честь преподобного Данила Стовпника, яка згодом отримала назву Московського Данилова монастиря.
Чесні мощі святого князя Данила перебували під спудом майже 350 років. Протягом цього часу благовірний князь неодноразово нагадував про себе та місце свого поховання.
Так, під час великого князя Іоанна III, святий Данило з'явився придворному юнакові і наказав сказати великому князеві наступне: «Се бо сам усіляко собі втішаєш, мене ж пошто забуттю зрадив ти, але обидва він забув мене мати, Бог же мій несть мене забув ніколи. Дізнавшись про це, великий князь Іван наказав служити соборні панахиди, роздавати милостиню і влаштовувати трапези на помин своїх покійних.
За сина Іоанна III великого князя Московського Василя Іоанновича сталася подія, описана в «Степовій книзі». Одного разу великий князь з численним почтом, у якому знаходився князь Іван Михайлович Шуйський, був у Даниловому монастирі і проїжджав неподалік місця поховання благовірного князя Данила Московського. Шуйському треба було сісти на коня, і він вирішив зробити це з надгробного каменю на могилі святого Данила. Якийсь благочестивий християнин, що опинився поблизу, сказав Шуйському: «Господине княже! Не дерзай з цього каміння знести на кінь свій. Ведий буди, як лежить той великий князь Данило». Гордий князь не послухав поради і, вставши на камінь, зібрався було сісти на коня. Несподівано кінь здибився і впав мертвим на землю, підім'явши сідока, що ледь залишився живим.
У царювання Іоанна Васильовича Грозного на могилі князя Данила отримав зцілення вмираючий син коломенського купця. Іоанн Грозний встановив щорічно здійснювати хресну ходу до могили благовірного князя і служити про нього панахиди. Він же видав Указ про побудову в монастирі двоповерхової кам'яної церкви, братніх келій, що запустів на той час, поповнення обителі ченцями і влаштування чернечого гуртожитку.
У 1652 році цар Олексій Михайлович, за наказом благовірного князя Данила, що з'явився йому, здійснив урочисте відкриття мощів святого. 30 серпня Патріарх Никон із собором єпископів і цар Олексій Михайлович із придворними відкрили могилу благовірного князя і здобули чесні мощі нетлінними. Під час здобуття мощів серед численного народу, що зібрався там, сталося чимало чудових зцілень.
Святі мощі були урочисто перенесені до монастирського храму на честь святих отців Семи Вселенських Соборів та покладені у спеціально приготовленій дерев'яній гробниці навпроти правого клиросу. Тоді ж благовірний князь Данило Московський був зарахований до лику святих.