Святитель Тихін (у світі Василь Іванович Беллавін) народився (19) 31 січня 1865 року. З ранніх років батько брав хлопчика із собою на службу, і любов до храму стала невід'ємною частиною його життя. Освіту він здобув у духовному училищі рідного міста, а потім у Псковській Семінарії та Петербурзькій Духовній Академії.
У 1888 році Василь Беллавін закінчив академію і був направлений до псковської семінарії викладати догматику, моральне богослов'я та французьку мову. 1891 року молодий вчитель прийняв постриг з ім'ям Тихін на честь святителя Тихона Задонського. Висвячений у сан ієромонаха він через рік був переведений до Холмської семінарії, де був призначений інспектором.
У грудні 1898 року єпископа Тихона було призначено на Алеутсько-Американську кафедру, яка знаходилася в Сан-Франциско. У 1905 році святитель Тихін був зведений у сан архієпископа, а через два роки після цього переведений на одну з найпочесніших у Росії кафедр Ярославську —.
1913 року архієпископа Тихона перевели до Литовської єпархії — у Вільно. Тут владику застала війна. За розпорядженням Святішого Синоду архієпископ Тихон переїхав до Москви, привезши з собою мощі святих Віленських чудотворців, але незабаром із Москви перебрався ближче до своєї пастви, майже на лінію фронту. Після лютневої революції разом з іншими архіпастирями архієпископа Тихона було звільнено обер-прокурором В.М. Львовим із Синоду.
У 1917 році святого Тихона було обрано волевиявленням церковного народу на Московську єпархіальну кафедру, після чого Синод удостоїв його сану митрополита, а незабаром його було зведено на відновлений патріарший престол.
У першому зверненні до всеросійської пастви Патріарх Тихін характеризував епоху, що переживається країною, як «годину гніву Божого»; у посланні (19 січня) 1 лютого 1918 року їм виражено архіпастирську стурбованість становищем Церкви, засудження кривавих заворушень. Влітку 1921 року, після жахів громадянської війни, російський народ спіткало ще одне лихо: голод.
У лютому 1922 року патріарх Тихін закликав церковні поради жертвувати дорогоцінні церковні прикраси, якщо вони не мають богослужбового вживання. Проте 23 лютого ВЦВК видав декрет про вилучення церковних цінностей на потреби голодуючих. Патріарх відреагував на декрет новим посланням до пастви, в якому заявив про неприпустимість вилучення священних предметів, « вживання яких не для богослужбових цілей забороняється канонами Вселенської Церкви».
У різних містах країни було порушено кримінальні справи. Священнослужителі звинувачувалися у покорі своєму Патріарху, в оголошенні його Звернення, у спробах домовитися з владою про заміну грошовим викупом видачі церковних святинь, а іноді й у тому, що, не витримуючи блюзнірської поведінки в храмах агентів влади, що дозволяли собі найнепристойніші форми над святинями вони не залишалися до нього байдужими.
У роки громадянської війни серед духовенства відбулося розшарування: з'явилися обновленческие угруповання, закликали до революції у Церкві. Даючи відсіч антиканонічно модерністським посяганням, патріарх Тихін у посланнях до пастви наголошував на неприпустимості богослужбових нововведень. У травні 1922 року патріарха було взято під варту в Донському монастирі, а в червні 1923 року його було звільнено.
У цей період, внаслідок руйнівних дій розкольників-оновленців, церковне управління виявилося обезголовленим: багато архієреїв було вигнано з кафедр, більшість храмів захоплено оновленцями, церковний народ збентежений. Після звільнення патріарх Тихін звернувся до пастви з посланням, заявивши, що «Російська Православна Церква є аполітичною і не бажає... бути ні білою, ні червоною Церквою. Вона має бути і буде Єдиною, Соборною, Апостольською Церквою».
У квітні 1924 року патріарх видав нове, коротке, але змістовне Послання, яке викриває тяжкі злочини вождів обновленського розколу. У цьому Посланні на підставі церковних канонів і від імені Російської Православної Церкви патріарх піддав оновленців канонічній забороні і підтвердив, що вони, аж до каяття, перебувають поза спілкуванням із Церквою.
5 квітня 1925 року Святіший Тихін служив свою останню літургію в церкві Великого Вознесіння на Нікітській.
7 квітня 1925 року, в день Благовіщення Пресвятої Богородиці, патріарх Тихін перестав до Господа. У 1989 році Архієрейським Собором Російської Православної Церкви, святитель Тихін, патріарх Московський і всієї Росії, був зарахований до лику святих.