Духовною батьківщиною святого Іоанна Кассіана Римлянина завжди був православний Схід, хоча за місцем народження та мовою, якою писав, преподобний належав Заходу. Іоанн прийняв чернецтво у Вифлеємській обителі, розташованій неподалік того місця, де народився Спаситель.
Після дворічного перебування в обителі в 390 році преподобний з духовним братом Германом протягом семи років подорожував Фіваїдою та Скитською пустелею, черпаючи знання та духовний досвід у численних подвижників.
Повернувшись у 397 році на короткий час до Віфлеєму, духовні брати три роки трудилися на самоті, а потім вирушили до Константинополя, де слухали святого Іоанна Золотоуста. У Константинополі преподобний Кассіан прийняв сан диякона. У 405 році константинопольський клір направив преподобного в Рим до папи Інокентія I на чолі посольства — шукати захисту святителя, що безвинно страждає.
У сан пресвітера преподобний Кассіан був присвячений у себе на батьківщині. У Марселі він вперше в Галлії влаштував два гуртожильні монастирі — чоловічий і жіночий, за статутом східних обителів. На прохання єпископа Аптського Кастора преподобний Кассіан у 417—419 роках написав 12 книг «Про постанови кіновій» палестинських та єгипетських та 10 бесід з пустельними батьками, щоб дати співвітчизникам зразки гуртожильних монастирів та познайомити їх з духом.
Святий Іоанн Кассіан Римлянин мирно спочив у 435 році.