Святитель Ігнатій, єпископ Кавказький та Чорноморський (у світі Димитрій Олександрович Брянчанінов) народився 1807 року в селі Покровському Вологодській губернії. Він походив із дворянського прізвища Брянчанинових, що сягає боярина Михайла Бренка, героя Куликівської битви. Ім'я його батька — Олександр Семенович, матері — Софія Опанасівна.
Димитрія тягло чернече життя, але батько віддав його до Головного військового інженерного училища в Санкт-Петербурзі. Проходячи вчення, юнак задумався про відносність наукових знань та марність вченості, які не ведуть прямо до вічного життя. У пошуках істини він уважно читав твори святих отців Православної Церкви.
Димитрій вирішив стати ченцем, обстоюючи своє рішення перед начальством та батьками. Цей намір зміцнився після знайомства з оптинським старцем Леонідом (Наголкіним) — преподобним Левом. Училище Димитрій закінчив у чині поручика 1826 року. У відставці йому було відмовлено, але за Божим Промислом незабаром його було звільнено зі служби через хворобу і надійшло послушником до Олександро-Свірського монастиря в Олонецькій губернії, потім був і в інших обителях.
У 1831 році він був пострижений у чернецтво з ім'ям на честь святого Ігнатія Богоносця, висвячений на ієромонаха і призначений ігуменом Лопотова Пельшемського монастиря. З 1833 батько Ігнатій — настоятель Троїце-Сергієвої пустелі поблизу Санкт-Петербурга в сані архімандрита. Вдень він керував обителью, вночі вдавався молитві, для братії був і начальником, і духовним отцем.
У 1857 році в Казанському соборі в Санкт-Петербурзі архімандрит Ігнатій був хіротонізований на єпископа Кавказького та Чорноморського (з кафедрою у Ставрополі; нині — єпархія Ставропольська).
У 1861 році на прохання єпископа Ігнатія було звільнено на спокій через хворобу. Святитель оселився у Миколо-Бабаївському монастирі Костромської єпархії, де згодом був похований. Їм написані «Принесення сучасному чернецтву», «Батько» — збірка висловів і прикладів з життя стародавнього чернецтва, безліч листів, підготовлені до видання п'ять томів його праць (6-й том — « Готель» виданий після його смерті).
Святитель міг бачити стан душі інших людей. Він виклав аскетичне вчення святих отців Церкви стосовно вимог сучасності. До його знайомих входили — А.С. Пушкін, І.А. Крилов, К.М. Батюшков, Н.І. Гнедич, протоієрей Петро Турчанінов, М.І. Глінка, Н.В. Гоголь, К.П. Брюллов, П.С. Нахімов та інші.
Помер святитель у Тиждень святих дружин-мироносиць, 1867 року; зарахований до лику святих у 1988 році.