Старкість, що процвітала в Оптіній, багато в чому завдячує своїм існуванням схіархімандриту Мойсею (1782-1862). Заслуга преподобного Мойсея полягає в тому, що саме завдяки йому, його спільній роботі зі старцями Левом і Макарієм, став можливим не лише зовнішній благоустрій Оптиної Пустелі, а й її духовний розквіт.
Коли преподобний Мойсей після заснування ним Оптинського скиту став настоятелем усієї обителі, до скиту прибув отець Леонід (старець Лев), який започаткував старчість в Оптіній. Завдяки тому, що преподобний Мойсей пройшов той самий духовний шлях внутрішнього діяння, як і старець Лев, між обома суворими подвижниками склалося глибоке взаємне розуміння, одностайність у сенсі цього терміну.
Сам суворий постник і подвижник, преподобний Мойсей був сповнений найніжнішої любові до людей і поблажливий до їхніх похибок. Все життя преподобного можна висловити такими словами: він жив потаємно в Бозі серед безперервних турбот і зовнішніх піклування.
Старець Мойсей встиг благополучно приховати себе від людей, чому багато хто, хто не знав Оптинського ігумена близько, вважав його, хоч і доброю, але звичайною людиною: тільки духовні мужі відчували пахощі чеснот преподобного Мойсея і вважали його високодуховним старцем.