З кінця січня до кінця лютого в Ісландії святкується Торраблоут (Torrablout). Назва свята походить від назви четвертого місяця зими за ісландським календарем — Торрі (в Ісландії прийнято виділяти лише дві пори року: літо та зиму), який, за давньоісландською традицією, настає у тринадцяту п'ятницю зими.
Це найсуворіший зимовий місяць. Достеменно невідомо, від імені якого походить назва місяця: чи це був скандинавський бог (імовірно сам Тор) чи просто дух погоди та природи.
Ким би не був Торрі, його варто було задобрити, принісши йому жертву (blót). Святкування Дня чоловіка безпосередньо пов'язане з Торраблоутом, проте традиційні для язичників бенкету, колись пов'язані з жертвопринесенням, тривалий час припинялися церквою.
Вперше згадки про свято зустрічаються в рукописах 13 століття, тому Торраблоут вважається стародавньою подією, що йде в язичницьку епоху. Традиція бенкету зажила новим життям лише з романтизмом та відродженням національного духу. У 1874, святкуючи сторіччя колонізації Ісландії, жителі Акурейрі вперше відзначили Торраблоут, встановивши моду на вікінгське оздоблення: розкладені вздовж кімнати багаття, прикрашені зброєю та щитами стіни, різьблені трони для почесних гостей та особливу їжу. Офіційно свято стало відзначатись лише з 1960 року.
Зараз Торраблоут символізує повернення до національного коріння і є своєрідною даниною ісландців своєму недавньому минулому, тому протягом усього місяця прийнято їсти національну їжу, яка колись була основною для мешканців країни.
Протягом усього місяця прийнято їсти національну їжу (Фото: Mateusz Gzik за ліцензією Shutterstock.com)
Рідкісний іноземець здатний гідно оцінити винахідливість ісландців, які під страхом голоду звикли використовувати в пишу всі — починаючи від відварених і підпалених баранячих голів і до плавців тюленя. Через відсутність солі, ісландці використовували інші способи консервування продуктів: баранину і китове м'ясо підвішували в димарі, даючи їм коптитися на диму від гною (hangikjöt); акуляче м'ясо (hákarl) закопували в землю, даючи йому добре згнити (що частково виводило з нього аміак); баранячі яйця (hrutspungar), а також кров'яну ковбасу замочували в кислій молочній сироватці, а рибу сушили прямо на вітрі. З баранячої голови також робився холодець для тих, хто не наважувався дивитися їжі у вічі. Окрасою столу завжди є акула, довгий час витримана в землі, і має неповторний запах і смак.
Слід сказати, що деякі особливо «ароматні» види їжі прийнято запивати міцним спиртним напоєм Brennivín, який завдяки спробі держави зупинити алкоголізм шляхом введення чорної етикетки отримав «народну» назву «Чорна Смерть».
Святкування Торраблоута супроводжуються і особливими ритуалами, серед яких досить кумедний звичай: зустрічаючи Торрі, господар будинку стрибав навколо будинку на одній нозі босоніж, при цьому він мав бути лише в одній штанині, щоб друга вільно бовталася.
Найприємніше у святі — це те, що воно припадає не на один день, а відзначається різними районами Ісландії в різний час протягом кількох тижнів, що дозволяє охочим поринути у традиції Торраблоута влаштувати цілий святковий марафон, мандруючи від одного населеного пункту до іншого...