Сварог та Мати Сва народжують бога Перуна. Він є на світ після того, як Мати Сва — Лада — з'їдає Щуку, в яку втілився Рід. При народженні бога гримить грім, хитається земля, руйнуються гори. У народі казали:
Перун-Стратилат грозами багатий.
Загриміли тоді громи на небі,
Заблищали тоді в хмарах блискавки
І з'явився на світ, мов блискавка,
Син Сварога Перун Громовержець!
«Веда Перуна»
Перун у розумінні слов'ян став головним богом пантеону, уособлюючи військову міць і покровителя над воїнами, витязями і князями. Йому були підвладні стихії природи та деякі сфери життя людей. Тож не дивно, що свято народження Вишня-Перуна святкувалося слов'янами у дні літнього сонцестояння.
Перун — це насамперед бог грози, грому. У весняній грозі стародавня людина вбачала життєдайне джерело, оновлення природи, звідси і першорядна роль Перуна. Перун був озброєний палицею, сокирою та цибулею, якою він пускав на землю свої стріли-блискавки.
Перуна також часто пов'язували з культом води, дерева та каменю. Він вважався родоначальником небесного вогню, що, сходячи на землю, дає життя. З настанням весняного тепла він запліднює землю дощами і виводить із-за хмар ясне сонце. Його зусиллями світ щоразу народжується заново. Згідно з деякими легендами, блискавки Перуна були двоякого роду: лілово-сині, «мертві», що вражають на смерть, і золоті — «живі», що творять і пробуджують земну родючість.