Свято Святого Серця Ісуса (лат. Sollemnitas Sacratissimi Cordis Iesu) відзначається у п'ятницю, на 19-й день після П'ятидесятниці і, відповідно, на восьмий день після свята Тіла та Крові Христових. Темою свята є любов Бога, явлена нам у серці Його, подяка за неї та дароване спасіння. Саме Ісус є джерелом викупленої і дає спокуту милосердної і цілющої любові, яка допомагає нам самим зростати в любові до Христа, а через нього і в любові до всіх ближніх.
Слід зазначити, що біблійне розуміння слова «серце» не збігається із загальноприйнятим сучасним тлумаченням. У сучасній культурі серце є символом почуттів, тоді як у єврейській мові, і, відповідно, мисленні, серце означає глибинну сутність людини, а також її наміри та рішення. Бог дав людям «серце, щоб мислити» (Сир 17,6). Серце людське — це джерело свідомої особистості, мислячої та вільної, місце остаточних рішень та неписаного Закону Божого.
До появи культу Серця Ісуса любов Бога особливо персоніфікувалася в образі Христа Доброго Пастиря. У Середньовіччі особливим чином шанувалися Христові рани, увінчана терниєм голова.
У 16 столітті, особливо завдяки Ордену Єзуїтів, культ Серця Ісуса сягає апогею. У 1672 році Іван Ед відслужив з дозволу єпископа першу святу Месу про Серця Господа Ісуса. Іоанн Ед був сповідником Маргарити Марії Алакок, якій у баченні відкрилося бажання Ісуса, щоб люди особливим чином шанували Його Серце.
Апостольська Столиця протягом ста років зволікала з офіційним встановленням нового свята. Перший дозвіл було отримано польськими єпископами від Папи Климента XII у 1765 році, а у 1856 році Пій IX запровадив літургійне святкування Пресвятого Серця Ісуса як обов'язкове для всієї Церкви. Лев XIII поглибив розуміння посвяти Пресвятому Серцю, ілюструючи взаємозв'язок між його шануванням та порятунком світу. Їм свято було віднесено до вищого — першого — класу в ієрархії церковних свят. Після реформ, ініційованих Другим Ватиканським собором, свято зберегло свій високий статус.
У торжество Серця Ісуса після Причастя читається молитва, в якій висловлено прохання, щоб Серце Ісуса, в якому світ відкриває справжню природу Бога, навчило нас бачити Христа у братах. Серце Ісуса було пронизане на хресті і стало джерелом Таїнств Церкви. З нього закінчилася кров і вода, що вказують на Хрещення та Євхаристію, без яких неможливо вести праведне життя та спілкуватися з Богом.