У дні правління благовірного царя і великого князя, самодержця всієї Росії, Михайла Феодоровича, в патріаршество ж найсвятішого Філарета — у Персії царював шах Аббас. Живучи любов і прихильність до благовірного царя Михайла, Аббас часто відправляв до нього послів із дарами. Подібно до цього і російський цар надсилав до нього послів з дарами. У березні 1625 року прибув до Москви до благовірного царя Михайла якийсь славетний посол на ім'я Урусамбек. Посол цей був відправлений вищезгаданим шахом Аббасом. Урусамбек привіз із собою послання та багато цінних подарунків.
Крім того, він приніс із собою дорогоцінний подарунок найсвятішому патріарху Філарету, а саме: ризу Господа нашого Ісуса Христа, покладену в золотому ковчезі, прикрашеному коштовним камінням. У цьому посланні перський шах повідомляв, що ризу Христову знайдено під час завоювання Іверської країни в митрополичій ризниці, де її запечали в одному з хрестів. Взявши цю ризу, шах і відправив її в дар найсвятішому патріарху Московському.
Святіший патріарх Філарет з радістю прийняв великий дар, а потім закликав до себе досвідчених грецьких старців, які перебували на той час у Москві. Святіший патріарх Філарет запитав цих старців-греків — чи знають вони щось про ризу Господню, і що говорять про неї в країнах грецьких? Кожен із старців розповів те, що йому було відомо, кажучи, що багато чудес творилося цією ризою Христовою.
Святіший патріарх Філарет вислухав усі повідомлення про ризу Господню, потім порадився з преосвященними російськими архієреями. За порадою з ними було оголошено суворий піст і молитву. Потім, здійснивши всенічне чування в Тиждень Хрестопоклонний, найсвятіший патріарх наказав ризу Христа Спасителя і Бога нашого покладати на недужих подібно до того, як у давнину благочестива цариця Олена поклала на мерця хрест Христів для посвідчення всіх у його істинності.
І як тоді хрест Христів був впізнаний через силу, що воскрес мертвий, так і тепер подібним чином усі переконалися в істинності ризи Господньої, бо від неї отримали зцілення і швидке одужання всі хворі, на яких вона покладалася.
Благовірний цар і найсвятіший патріарх сповнилися великої радості про таку благодать, потім наказали влаштувати у великій соборній церкві Успіння Пресвятої Богородиці, на західній стороні, у правому кутку, почесне та особливо прикрашене місце, де було зображення живоносної труни Христової. Тут і було покладено чесну ризу Господню.
Подія перенесення чесної ризи Господньої відбулася у березні місяці, під час Великого посту, але заради великопісного часу святкування перенесення чесної ризи Господньої перенесено на 23 липня (за новим стилем).