Стрітення Господнє — християнське свято, яке відзначається в католицизмі, православ'ї та деяких протестантських конфесіях, у тому числі й у лютеранстві. Свято встановлено на згадку про знаменну для християн подію — зустрічі (слов'янськ. стрітенії) в Єрусалимському Храмі Немовляти Ісуса з праведним старцем Симеоном.
Принесення до Єрусалимського храму немовляти Ісуса Христа його батьками відбулося на 40-й день після Різдва та на 32-й день після Обрізання. Тому католицька церква відзначає його 2 лютого.
Стрітення в Римо-католицькій церкві — свято Очищення Діви Марії, присвячене спогаду про принесення немовляти Ісуса до храму та очисного обряду, здійсненого його матір'ю на сороковий день після народження первістка.
При вході до храму Богородицю зустріли святий Симеон, якому сказано було, що він не помре, доки не побачить Христа, і стариця Ганна, яка мешкала при храмі. Як наказував Закон Мойсея, батьки принесли Немовля Ісуса до Єрусалимського Храму на 40-й день після народження для здійснення обряду посвяти.
Євангеліст Лука розповідає про те, що коли Марія стояла у Храмі з Немовлям Ісусом на руках, до неї підійшов старець Симеон, відомий у місті своєю мудрістю та праведністю. Побачивши немовля Ісуса, він узяв його на руки і сказав: «нині відпускаєш раба твого, Владико, за словом Твоїм, зі світом; бо бачили мої очі спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло до освіти язичників, і славу народу Твого Ізраїля» (Лк. 2:29-32).
У католицькій церкві свято Стрітення Господнього з незапам'ятного часу називається Candlemas (Chandeleur). На згадку про слова праведного Симеона, який назвав Ісуса «світлом до освіти язичників», у свято Стрітення з 11 години вечора в храмах відбувається обряд освячення свічок, які потім запалюються під час богослужіння.
Віруючі дбайливо зберігають стрітенські свічки протягом усього року і запалюють їх, коли звертаються з молитвою до Христа у важкі для себе хвилини: під час хвороби, сімейних негараздів та інших життєвих труднощів.
Свято Стрітення Господнього належить до найдавніших свят християнської Церкви. Але, незважаючи на раннє походження, це свято до 6 століття відбувалося не так урочисто. У 528 році, за імператора Юстиніана (527—565), Антіохію спіткав лихо — землетрус, від якого загинуло багато народу. За цим нещастям було інше. У 544 році з'явилася морова виразка, яка забирала щодня по кілька тисяч людей. У ці дні всенародного лиха одному з благочестивих християн було відкрито, щоб святкування Стрітення Господнього здійснювати урочистіше.
Коли в день Стрітення Господнього було здійснено всенічне чування і хресну ходу, лиха у Візантії припинилися. На подяку Богу, Церква в 544 році встановила святкувати Стрітення Господнє урочистіше. Таким чином, цей день увійшов до дванадцяти особливо урочистих загальноцерковних свят — двонадесятих свят.
Російська Православна Церква відзначає Стрітення Господнє за новим стилем — 15 лютого.