У полоні пророк Єзекіїль жив при річці Ховар. Там, на 30-му році життя, у баченні йому було відкрито майбутнє єврейського народу та всього людства. Пророк побачив сяючу хмару, в середині якої було полум'я, а в ній — таємнича подоба рухомої духом колісниці та чотирьох крилатих тварин, які мали обличчя: людину, лева, тільця та орла. Перед їхніми обличчями були колеса, усіяні очима. Над колісницею височіло ніби кристальне склепіння, а над склепінням — подоба престолу ніби з блискучого сапфіру. На цьому престолі сяюча «подібність Людини», а навколо Нього веселка.
За тлумаченням отців Церкви, пресвітле «подібність Людини», що сидить на сапфіровому престолі, була прообразом втілення Сина Божого від Пресвятої Діви Марії, яка стала Престолом Божим.
Особливо важливими є два знаменні видіння пророка — про храм Господній, сповнений слави, і про сухі кістки на полі, яким Дух Божий дав нове життя.
Бачення про храм було таємничим прообразом звільнення роду людського від роботи ворожією і влаштування Церкви Христової через спокутний подвиг Сина Божого, що втілився від Пресвятої Діви Марії, що називається пророком «вратами затвореними», якими пройшов лише Один Господь Бог (Єз). 44, 2). Бачення про сухі кістки на полі — прообраз загального воскресіння мертвих і нового вічного життя викуплених Хресною смертю Господа Ісуса Христа.
Святий пророк Єзекіїль мав від Господа дар чудотворення. Він, як і пророк Мойсей, молитвою до Бога розділив води річки Ховара, і євреї перейшли на інший берег, уникнувши переслідування халдеїв. Під час голоду пророк випросив у Бога множення їжі для тих, хто голодував.