Святий Домінік (Saint Dominic, іспанськ). Domingo), засновник Ордену Проповідників або Домініканського Ордену (Dominicans або Order of Preachers), чия пам'ять вшановується Католицькою Церквою 8 серпня, народився 1170 року в заможній іспанській родині Гусманів у Калеруезі (Caleruega). До чотирнадцяти років він навчався під керівництвом свого дядька-священика, потім у школі протягом 10 років вивчав вільні мистецтва та теологію, а у 1184 році вступив до університету в Паленсії. У молодості Домінік прославився своєю добротою та співчуттям. Відомо, що він продавав свої цінні книги і навіть одяг, щоб допомогти нужденним, і двічі намагався продати себе в рабство, щоб звільнити співвітчизників, взятих у полон.
В 1196 Домінік став членом капітулу регулярних каноніків в місті Осма, одним із завдань якого було реформування усталених правил для священнослужителів. Домінік, відомий своєю скромністю, був найкращим прикладом для інших учасників.
В 1203 єпископ Дієго де Асеведа був посланий кастильським королем Альфонсом IX в Данію з дипломатичною місією, що мала на меті домогтися згоди на шлюб датської принцеси з іспанським принцом. Домінік було включено до складу цієї експедиції. Проїжджаючи через територію Південної Франції, єпископ та його супутники були вражені розмахом поширення на цій території єресі альбігойців.
Після повернення з північної Європи єпископ де Асеведа та Домінік залишилися у Південній Франції, вирішивши присвятити себе проповіді Євангелія та боротьбі з єрессю у цьому регіоні. У 1206 році ними було засновано жіночу громаду в Пруйлі, що складалася з дочок дворян-католиків і жінок, звернених з єресі. Єпископ незабаром був відкликаний Папою, але Домінік залишився у Франції та продовжував свою діяльність. У 1209—1213 Домінік знову проповідує в Лангедоку під час хрестового походу проти альбігойців.
У 1214 році з'являється перша громада в Тулузі, шестеро однодумців із цієї громади стали потім ядром Ордену проповідників.
В 1215 Домінік прибуває в Рим і звертається до Папи Інокентія III з проханням затвердити Орден, однак, затверджений Статут ордена був лише в 1216 наступним Папою Гонорієм III. Орден отримав ім'я — Орден Проповідників, згодом його почали частіше називати орденом домініканців на ім'я засновника. Оскільки це був перший випадок організації релігійного ордену, під час складання його Статуту було взято правила, написані Святим Августином. Головними завданнями Ордену були проповідь Євангелія та релігійних істин, а також грамотне використання інтелектуальних сил священства на потреби народу.
Наступні роки Домінік багато подорожував, розповсюджуючи свій орден в Італії, Іспанії та Франції.
Він помер опівдні 6 серпня 1221 після важкої і тривалої хвороби в домініканському монастирі святого Миколая в Болоньї (St. Nicholas at Bologna), де й спочивають його мощі. У 1234 був канонізований Папою Григорієм IX.
Традиція Католицької Церкви пов'язує з ім'ям святого Домініка появу Розарію — широко поширеної католицької молитви на чітках. За легендою, Розарія було вручено святому Домініку в 1214 році під час явлення Діви Марії.