Преподобний Роман Солодкопівець народився у сирійському місті Емесі наприкінці 5 століття. З юних років він вів благочестиве та цнотливе життя. За царювання візантійського імператора Анастасія (491—518) святий переселився до Константинополя, де служив при храмі в ім'я Богородиці в Кірах. Він проводив життя в пості та молитві, обтяжуючи своє тіло численними подвигами та всеношними неспаннями. Незабаром святого Романа було поставлено паламарем у храмі Святої Софії.
Преподобний у відсутності дару співу і читання, але вів доброчесне життя. Бачачи особливе старанність святого Романа до церковного послуху, до нього вподобав Патріарх Євфимій (490—504), що викликало заздрість в інших кліриків.
Якось у навечір'я свята Різдва Христового, коли в храмі був присутній сам імператор Анастасій, клірики змусили святого Романа читати та співати разом із ними. Осміяний ними святий Роман не пішов із храму після закінчення служби, а впав перед іконою Пресвятої Богородиці, довго плакав і молився.
Вночі в сонному видінні йому з'явилася Пресвята Богородиця. Вона подала святому Роману сувій і наказала його з'їсти. Так преподобний отримав дар книжкового розуміння, твору та виконання церковних піснеспівів. На всенічному чуванні в день свята Різдва Христового преподобний зійшов на амвон і заспівав свій перший кондак: «Діва сьогодні Пресуттєвого народжує...».
Незабаром святий Роман був висвячений у сан диякона і став учителем співу.
Преподобний Роман склав понад тисячу кондаків на свята Господні та Богородичні, багатьма з яких Свята Церква досі прославляє Бога.