25 березня у Латвії щорічно відзначається як День пам'яті жертв комуністичного геноциду. Цього дня 1949 року близько 43 тисяч осіб із Латвії було депортовано до Сибіру.
«Законодавчою основою» для депортації були надсекретні рішення Ради Міністрів СРСР від 29 січня 1949 року та інструкція, видана в лютому Міністерством Державної Безпеки «Щодо процедури депортації деяких категорій жителів з Латвійської РСР, Литовської РСР та Естонської РСР.
Віліс Лацис як Голова підписав рішення Ради Міністрів Латвійської РСР від 17 березня 1949 року. Військові підрозділи міністерств Державної Безпеки та Внутрішніх справ отримали надсекретний наказ №0068 щодо виконання депортації населення з Балтійських країн під кодовою назвою «Прибій».
Депортація розпочалася вночі 24 березня 1949 року. З 25 по 28 березня близько 43 тисяч осіб, більш ніж 2% від довоєнного населення Латвії, були депортовані до місць «спеціальних поселень» (переважно в районах Красноярська, Амура, Іркутська, Омська, Томська та Новосибірська). Серед них було понад 10 тисяч дітей віком до 16 років. Жінки та діти до 16 років становили 73% депортованих.
Сьогодні у Ризі є цілий музейний комплекс, присвячений періоду радянської присутності у Латвії, – Музей окупації Латвії. А 25 березня щорічно по всій країні вивішуються державні прапори у жалобному оформленні. У Ризі відбуваються пам'ятні заходи та концерти – хвилина пам'яті на станції Шкіротава, хода пам'яті від Музею окупації Латвії до пам'ятника Свободи із покладанням квітів.