26 січня відзначається у Латвії як День міжнародного визнання (де-юре) Латвійської Республіки (Latvijas Republikas starptautiskās (de jure) atzīšanas diena).
18 листопада 1918 року в Ризі було проголошено «Акт про незалежність», яким Латвія ставала незалежною державою.
26 січня 1921 року країни Дружньої угоди — Великобританія, Франція, Італія, Японія та Бельгія, які перемогли у Першій світовій війні, — визнали незалежність Латвії де-юре.
Таким чином провідні світові держави визнали незалежну Латвію як рівний суб'єкт міжнародного права. Того ж року у вересні Латвія стала членом Ліги Націй.
Але з початком Другої світової війни, в 1939 році Німеччина та СРСР підписали «Договір про ненапад» (також відомий як «Пакт Молотова-Ріббентропа»), і Латвія, увійшовши до сфери інтересів Радянського Союзу, незабаром таким чином втратила свою незалежність. Після війни, під час якої країну було окуповано німецько-фашистськими військами, а потім звільнено військами Червоної Армії, Латвія стала однією з радянських республік.
У період 1988—1990 років у Латвійській РСР посилився вплив Народного Фронту Латвії, який виступає за незалежність країни та вихід її зі складу СРСР. У травні 1990 року Верховна Рада Латвійської РСР ухвалила Декларацію про відновлення незалежності Латвійської Республіки, і 6 вересня 1991 року Латвія відновила свою незалежність, ставши останньою з держав Балтії, які зробили це.