День народної скорботи (нім. Volkstrauertag) є у Німеччині державним днем пам'яті. Він відзначається в середині листопада і служить нині нагадуванням про необхідність примирення, розуміння та миру.
День був заснований Німецьким народним товариством піклування військових поховань у 1919 році на згадку про майже 2 мільйони полеглих і зниклих безвісти під час Першої світової війни.
«Неприписана» скорбота була мотивом цього дня, знаком солідарності тих, хто нікого не втратив, і кому не було кого оплакувати, з родичами загиблих і зниклих безвісти.
У 1922 році відбулися перші офіційні урочисті збори в берлінському Рейхстазі. Пауль Лебе, який був на той час президентом Рейхстагу, тримав промову, що мала міжнародний відгук, у якій протиставив ворогуючий світ роздумам про примирення і розуміння. З 1926 року День народної скорботи регулярно відзначався п'ятої неділі після Великодня, проте не був державним святом.
Після переходу влади до рук націонал-соціалістів у 1933 році цей день у Німеччині законодавчо було оголошено державним вихідним днем. Організаторами нового державного свята з 1933 по 1945 рік були Вермахт та Націонал-соціалістична німецька робітнича партія. Характер Дня народної скорботи також зазнав сильних змін. Міністр пропаганди Йозеф Геббельс виніс директиви про зміст та проведення свята.
Тепер жалоба не була більшою за його основу. Відтепер загиблі солдати Першої світової війни з нацистською пишнотою прославлялися як «Герої». Прапори країни не приспускалися, а піднімалися повністю. Особливо чітко виражалася зміна змісту свята у зміні його назви: нацисти перейменували День народної скорботи на «День пам'яті героїв».
У 1948 році Німецьке народне товариство піклування військових поховань знову перейняло традицію святкування Дня народної скорботи в тій формі, якою вона була до 1933 року. Призначенням свята, як і раніше, стали скорбота та жалоба за загиблими, але тепер уже двох світових воєн, нагадування про жертви тиранії та деспотизму незалежно від національності.
Перший центральний жалобний мітинг, присвячений Дню народної скорботи, відбувся 1950 року в Бонні. З 1952 року цей день у ФРН став вважатися національним жалобним днем.
Після переїзду Бундестагу з Бонна до Берліна центральний жалобний мітинг проходить у пленарному залі Бундестагу в одній із будівель Рейхстагу в Берліні. Обов'язковою частиною мітингу є промова Канцлера, голів кабінетів уряду та дипломатичного корпусу, а також музичне оформлення: виконання національного гімну та пісні «Der gute Kamerad». Подібним чином проходять мітинги у всіх федеративних землях та більшості міст Німеччини. У всіх населених пунктах урочисто покладають вінки до меморіалів.
До речі, ще за тиждень протестантська церква Німеччини відзначає День поминання померлих (Totensonntag).