Листопад — останній місяць осені — дощовий, похмурий та тужливий. Такий настрій природи впливає на настрій людей. Саме цього місяця частіше згадуються померлі. 1 та 2 листопада католицька церква поминає всіх святих, мучеників та померлих, у середині листопада відзначається День народної скорботи (нім. Volkstrauertag), а в одну з останніх неділь листопада такого дня відзначає протестантська церква.
У День поминання померлих (Totensonntag) під час богослужінь оголошуються імена померлих минулого року парафіян, а родичі згадують їх на цвинтарях піснеспівами та молитвами. Дзвін церковних дзвонів цього дня нагадує всім про тлінність життя.
Немає нічого дивного в тому, що для цього дня обрано саме останню неділю церковного року. З одного боку, це позначення кінця, неповернення. Однак, одним тижнем пізніше знову спалахує світло першої адвентської свічки, що є символом нового життя, що починається. Таким чином, чітко наголошується, що смерть — це не кінець життя.
Свій початок день бере у 15 столітті. Спочатку реформатори не прийняли католицький День усіх святих і не створили подібного у протестантському календарі свят, оскільки хотіли відокремитися від небажаного культу поховань та покійних. У більшості протестантських парафій до початку 19 століття на поминання померлих було накладено табу.
У 1816 році прусський король Фрідріх Вільгельм III оголосив останню неділю церковного року «Днем пам'яті загиблих у визвольній війні проти Наполеона». Поступово безліч подібних регіональних свят об'єдналося та приєдналося до цього дня. Протестантська церква перейняла його та протиставила католицькому Дню всіх святих.