Безперечно, з усіх стародавніх свят Йоль (ін.-сканд. jól, ін.-англ. ġéol) — найголовніше, найсвященніше і наймогутніше зимове свято. Ці ночі всі світи сходяться в Мідгарді: боги і богині сходять на землю, тролі та ельфи розмовляють з людьми, мертві виходять із Нижніх Світів. Ті ж із людей, хто часто спілкується зі Світом Іншим, на якийсь час залишають свої тіла і приєднуються до вершників Дикого Полювання (oskorei — вершники Асгарда) або ж стають вервольфами та іншими духами.
Також Йоль — дні великого бенкету та свята, в які всі члени клану збиралися разом, щоб знову зустріти Сонце, що повстало з мороку, та оглянути відроджений світ. Невипадково елементи свята збереглися і в християнському Різдві —, це, наприклад, вічнозелене дерево, що символізує життя, яке продовжиться і після зимових холодів.
Походження слова Йоль втрачається у глибині століть. Швидше за все, воно походить від індоєвропейського кореня зі значенням «обертатися», «крутитися», «колесо». Можливо, воно означає «час повороту», «поворот року», «час жертвоприношень» або «темний час».
За традицією Йоль триває 13 ночей, які називають «Ночі духів», що збереглося і в німецькому їхньому найменуванні, Weihnachten. Ці тринадцять ночей від першого заходу сонця і до останнього світанку — пролом між двома роками, сакральний період, протягом якого немає ні звичного часу, ні звичних кордонів, коли вершиться жереб богів, і обертається веретено богині Долі.
У давнину у англосаксонських племен Йоль починався за ніч до зимового сонцестояння (залежно від року — із 19 по 22 грудня). Ця ніч називалася «материнською» і раніше, судячи з усього, була присвячена ритуалам. Нині її зустрічають, проводячи вечір у родинному колі.
Однак, найважливіший момент свята Йоль — це, звичайно ж, зимове сонцестояння та найдовша ніч на рік, під час якої справжніми володарями у цьому світі стають духи. Цієї ночі запалювали «костер Йоля» і охороняли будинок від злих духів. Цієї ж ночі давалися найщиріші клятви та обіцянки. Вірили також, що не слід бути одному цієї ночі — адже тоді людина залишається наодинці з мертвими і духами Іншого Світу…
Закінчується Йоль на «Дванадцяту Ніч» (власне, тринадцяту, про що свідчить навіть її давньоісландське найменування, Threttandi) — тобто, 6 січня за християнським літочисленням (якщо рахувати від ночі християнського Різдва на 25 грудня) або ж 31 грудня — 1 січня за давньонімецьким літочисленням (якщо рахувати від 19 або 20 грудня).
Наступний день вважався «днем долі» — все, що сказано і зроблено до заходу сонця, визначало всі події року (звідки і повелися відомі забобони — «как Новий рік зустрінеш, так його і проведеш»). Вважалося, що немає більш вірних знамень, ніж ті, що були явлені під час « Дванадцятої Ночі». А найсильніші слова ті, що сказані цієї ночі.
Слід зазначити, що, на думку деяких істориків, у давнину німецький Йоль відзначався на кілька днів пізніше, ніж християнське Різдво. Так, у Норвегії та Швеції «Дванадцята Ніч» (Кнутий день) припадала на 13 січня; деякі вважають, що «Дванадцяту Ніч» відзначали 14 січня за сучасним календарем. Однак, більшість сучасних громад Асатру, проте, вважають за краще поєднувати Йоль із християнським святом Різдва та зимовим сонцестоянням.