Увечері 15 грудня, коли сідає сонце, всі греки, чиї родичі потрапили в жорна «Грецької операції» 1937-1938 років, були заарештовані з політичних мотивів до того чи після, запалюють у своїх будинках та квартирах поминальні свічки.
Результатом «Грецької операції» став розстріл майже 20 тисяч людей. Усі вони, а також ті, кого відправили до таборів смерті, сьогодні реабілітовані. Але досі невідомі місця поховань переважної більшості греків, чиї нащадки не знають навіть, куди їм «принести дві гвоздички».
У Росії час 1930-х років був неспокійний. Молода Радянська Росія ще не оговталася від жаху революції та громадянської війни, а Сталін, що стоїть біля керма влади, бачив загрозу СРСР як від інших країн, так і всередині самої радянської Республіки. Тому 1930-ті роки увійшли в історію країни не лише масовим розкуркулюванням, а й «національними чистками».
Над греками, які мешкають у СРСР, також завис Дамоклов меч. На початку 1930-х років вони в масовому порядку піддавалися арештам та відправленню до таборів. Кількість репресованих обчислювалася тисячами людей.
7 серпня 1932 року набрав чинності закон «Про охорону соціалістичної власності» (відомий також як «Указ сім восьмих» та «Закон про п'ять колосків»), за яким навіть за незначні розкрадання давали розстріл або десять років таборів. А коли за рекомендацією товариша Сталіна Народний комісаріат внутрішніх справ очолив товариш Єжов, замінивши недостатньо активного товариша Ягоду, репресивна машина остаточно набрала обертів.
Рішенням Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи» від 2 липня 1937 року товаришу Єжову, секретарям обкомів, крайкомів і ЦК нацкомпартій була надіслана телеграма, в якій велено в п'ятиденний термін подати список усіх ворожих елементів, що проживають у підзвітних районах, і диверсійних виступах, кількість підлягаючих розстрілу та висилці.
На підставі отриманих відповідей Єжов підготував наказ «Про операцію з репресування колишніх куркулів, карних злочинців та ін. антирадянських елементів», в якому містилися планові цифри, що підлягають репресуванню по окремих територіях. Усього 259 450 осіб. З них 72 950 осіб мають бути розстріляні (перша категорія), решта (друга категорія) – відправлені до таборів терміном на 8—10 років.
Затверджені цифри були орієнтовними, дозволялося «мотивоване клопотання» про збільшення цифр репресованих (докази провини ніхто не вимагав). В результаті «мотивованого клопотання» початкові цифри збільшились на 200 тисяч осіб.
Так, 11 грудня 1937 року директива Єжова надійшла до всіх республіканських, крайових та обласних управлінь НКВС, в якій було визначено дату — 15 грудня, коли необхідно було «одночасно в усіх республіках, краях і областях провести арешти всіх греків, підозрюваних у шпигунській, диверсійній, повстанській та націоналістській антирадянській роботі», а також визначалися категорії громадян, які підлягають «вилученню».
Протягом двох наступних тижнів докорінно змінилася демографічна ситуація у місцях компактного проживання греків по всій країні. Греків «брали» і до, і після цієї фатальної дати, але саме в ці два тижні було репресовано величезну кількість людей цієї національності.
Специфікою будь-якого тоталітарного режиму є репресії проти інакодумців. Специфікою Сталінського режиму виявилася ще й активна пропаганда ідеї про те, що довкола країни Рад — ворожі держави. А всередині країни — ворожі шпигуни. Тому грецька операція НКВС, по суті, мало відрізнялася від аналогічних операцій проти інших національностей — поляків, естонців, корейців та інших – і була тринадцятою. Усі національні операції у СРСР тих років готувалися і реалізовувалися за одним сценарієм.
За матеріалами книги І. Джуха «Грецька операція: Історія репресій проти греків у СРСР».