Повна назва сьогоднішнього свята — День початку національної визвольної боротьби проти англійських колонізаторів (Greek Cypriot National Day). Він відзначається на згадку про події 1955 року, коли 1 квітня розпочала свою діяльність «Національна організація кіпрських борців за незалежність».
В 1571 Кіпр був завойований потужною Османською імперією. Тоді острів, який перебував у серйозному економічному занепаді, був «готів» прийняти будь-кого, аби позбутися високих податків, встановлених венеціанцями.
Але «рятівники», що прийшли, турки надій кіпріотів не виправдали. До 1878 року острів став «своїм» в руках османів. На Кіпрі почали зростати антитурецькі настрої, народився рух за поєднання острова з Грецією. Цього ж року було укладено договір, який, швидше за все, можна назвати змовою між Туреччиною та Великобританією про оборонний союз від Росії та «дарення прав» на Кіпр.
5 листопада 1914 року Великобританія вирішила долю Кіпру в односторонньому порядку, оголосивши про його анексію. Після закінчення війни острів вимагав від Британії багато разів приєднати його хоча б до Греції, але в травні 1923 Великобританія офіційно оголосила Кіпр однією зі своїх колоній. Згідно з Королівським Указом на острові було проголошено нову Конституцію.
1 квітня 1955 року розпочала свою діяльність «Національна організація кіпрських борців за незалежність», яку очолив відставний офіцер грецької армії Г.Г. Гривас. Кіпр «захлинувся» у заворушеннях, антибританських виступах та військових зіткненнях. Британія оголосила про запровадження надзвичайного стану на острові.
Потрібно було кілька років, щоб Кіпр нарешті отримав автономію. Безперервна боротьба за свободу та незалежність увінчалася успіхом лише у 1959 році. Взимку було укладено Цюріхсько-лондонську угоду між Великобританією, Туреччиною та Грецією, у присутності грецької та турецької громад, згідно з якою було визначено державний устрій та міжнародний статус Кіпру.
У грудні 1959 року Президентом нової держави в результаті виборів було обрано знаменитого архієпископа Макаріоса. 16 серпня 1960 року острів Кіпр отримав вистраждану та довгоочікувану автономію та був проголошений Незалежною Республікою. «У спадок» і натомість на здобуту незалежність, Великобританія залишила на острові дві військові бази: у Декелі та Акротірі, які залишаються там чинними досі.
«Кіпрська проблема», що досі тривала, не вирішена (Фото: Volina, за ліцензією Shutterstock.com)
Кіпр увійшов до складу Ради Європи, Співдружності націй та Руху Неприєднання. Повноправним членом ООН Республіка Кіпр стала з вересня 1960 року.
В результаті Цюріхсько-лондонської угоди Кіпру була нав'язана нова Конституція, яка стала «яблуком розбрату між греками-кіпріотами та турками-кіпріотами. Вже через кілька років на його мешканців обрушилося нове лихо. 1964 року на острів після збройних зіткнень вводяться миротворчі війська ООН, острів поділяється на дві частини.
Щоб відчути, що це означає для обох сторін, варто сказати, що кордон греки-кіпріоти, що утворився, назвали «лінією окупації острова», а турки-кіпріоти — «Зеленою лінією». «Кіпрська проблема», що досі тривала, не вирішена.