День святого Маруна (St. Maroun's Day) — покровителя марунітів — відзначається щорічно 9 лютого. Вся християнська громада марунітів, що налічує по всьому світу понад 3,5 мільйона людей, галасливо відзначає цей день.
Історія ліванських марунітів сягає кінця 4 століття, коли навколо святого Маруна зібралася група учнів.
Святий Іоанн Марун (St. John Maroun), який жив на рубежі 4 і 5 століть нашої ери, — за переказами марунітів — патріарх Антіохії та Сирії, прозваний сирійським монастирем Марун на Оронті.
Він був єпископом Ботріса або Вотруна, а після смерті патріарха Феофана був обраний на патріарший престол Антіохії, але лише марунітами. У 410 році, у віці сімдесяти років, після завершення благородної місії святий Марун мирно спочив, оточений своїми учнями та послідовниками.
На початку 8 століття ченці разом із групою своїх послідовників перебралися у віддалену область гірського Лівану, де кілька століть проіснували у відносній ізоляції. Саме в цей період вони усвідомили себе особливою Церквою і почали називати свого єпископа патріархом Антіохії та всього Сходу.
У 12 столітті марунити увійшли в контакт із латинською Церквою. 1182 року маруніти формально підтвердили свою єдність з Римом.
У 1736 році на горі Ліван відбувся собор Марунітської церкви, де було прийнято склепіння канонів, згідно з якими Церква вперше була поділена на дієцези, а також були встановлені правила церковного життя, головні з яких збереглися донині.
Починаючи з 1790 року, резиденція марунітського патріарха знаходиться в Бкірки, за 25 миль від Бейрута. Марунітська Церква — найчисленніша в Лівані, до неї входить 37% християн та 17% населення Лівану.
Священики марунітів, як і більшість східних католиків, не дотримуються целібату (обітниці безшлюбності). Богослужіння проводяться за особливим марунітським обрядом, в основі якого лежить західно-сирійський (антіохійський обряд), з елементами східно-сирійського та латинського обряду. Богослужіння відбуваються арабською мовою, деякі громади досі зберегли арамейську мову богослужіння.