«Катування — це прояв огидного прагнення зламати волю людини. У Міжнародний день на підтримку жертв тортур я наполегливо закликаю всі держави покласти край безкарності тих, хто піддає людей катуванням, і викорінити ці огидні акти, які кидають виклик спільній для нас людяності» (З послання Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша).
У 1997 році, за рекомендацією Економічної та Соціальної Ради, Генеральна Асамблея ООН своєю резолюцією 52/149 від 12 грудня проголосила 26 червня Міжнародним днем на підтримку жертв тортур (International Day in Support of Victims of Torture).
Цей день проводиться з метою викорінення тортур та забезпечення ефективного функціонування Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження та покарання 1984 року, яка набула чинності 26 червня 1987 року. На сьогоднішній день Конвенцію ратифіковано 162 країнами.
Катування означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисне завдається сильний біль чи страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від нього чи від третьої особи відомості чи визнання, покарати його за дію, яку вчинила вона чи третя особа або у скоєнні якої вона підозрюється, а також залякати чи змусити його чи третю особу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого характеру.
Катування є злочином відповідно до принципів міжнародного права. У всіх відповідних документах тортури суворо забороняються і не можуть бути виправдані за жодних обставин. І жодні виняткові обставини, хоч би якими вони були, чи то стан війни чи загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи будь-який інший надзвичайний стан, не можуть бути виправданням тортур.
Наказ вищого начальника чи державної влади не може бути виправданням тортур.
Ще в 1948 році, в прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН Загальної декларації прав людини, міжнародне співтовариство засудило тортури та інші жорстокі, нелюдські види поводження та покарання, що принижують гідність. У 1975 році, завдяки активній діяльності неурядових організацій, Генеральна Асамблея ухвалила Декларацію про захист усіх осіб від тортур та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження та покарання. У наступні роки було вжито й інших документів щодо вжиття конкретних заходів щодо заборони тортур.
Кожна держава-учасниця вживає ефективних законодавчих, адміністративних, судових та інших заходів для запобігання актам тортур на будь-якій території під її юрисдикцією.
Для виходу з посттравматичного стану внаслідок тортур потрібні своєчасні спеціалізовані програми. Діяльність реабілітаційних центрів по всьому світу показує, що жертви тортур можуть почати забувати про пережиті страждання, щоб повністю зцілитися.
Також у рамках Управління Верховного комісара ООН з прав людини діє Фонд добровільних внесків ООН для жертв тортур, який опікується проблемами жертв тортур, розподіляючи кошти для допомоги таким людям та їхнім сім'ям.