День народження творця вчення сикхізму, першого сикхського Гуру Нанака (Guru Nanak Jayanti) посідає повний місяць Картик. За Григоріанським календарем свято відзначається у листопаді, але дата змінюється рік у рік згідно з датами традиційного індійського календаря.
Гуру Нанак народився в Талванді поблизу міста Лахор (нині знаходиться на території Пакистану) у 1469 році. Погляди Нанака складалися під впливом індуського реформаторського вчення «бхакті» та суфізму (містико-аскетичний напрямок в ісламі) та відображали протест міських торговців-ремісників проти кастової системи та феодального гніту.
Нанак рішуче виступав проти кастової ворожнечі, кастової дискримінації та складного релігійного ритуалу індусів, а також проти фанатизму та нетерпимості мусульманських правителів. Основою його вчення стало невизнання поділу людей на касти та проповідь рівності їх перед Богом, що одразу залучило до нового віровчення селян і перетворило сикхізм на могутню силу.
Нанак стверджує ідею існування єдиного Бога, визнає індуїстське вчення про переселення душ, але засуджує ідолопоклонство. Тож у сикхських храмах немає скульптурних зображень людей чи богів. Однак, на відміну від ісламу, сикхізм дозволяє малювати і божеств, і людей у декоративних цілях.
Головним центром, пов'язаним з пам'яттю Нанака, є невелике містечко Дера Баба Нанак, розташоване за 56 кілометрів на північ від Амрітсара, на кордоні з Пакистаном. Тут Гуру Нанак жив, проповідував своє вчення та помер у 1539 році. Місцева гурудвара (сікхський храм) — об'єкт паломництва сикхів, які прибувають сюди у день народження Нанака.
Святкування дня народження Гуру Нанака починається з триденної церемонії «акханд патх» (читання від початку до кінця без перерви священної книги сикхів «Грантх Сахіб»). На третій день (день народження) «Грантх Сахіб» виноситься на процесію вулицями міста на великій платформі. П'ять озброєних охоронців, які очолюють процесію, несуть прапор сикхів. Жінки, які супроводжують процесію, співають гімни з «Грантх Сахіб». Школярі марширують, згруповані у невеликі загони. Процесія закінчується у гурудвари, де організується спільна трапеза.