Преподобний Антоній народився 1067 року у Римі, у ній знатних і заможних городян, які трималися православного сповідання. З дитинства він був вихований батьками у християнському благочестя та відданості Святої Церкви.
В юності преподобний Антоній, внаслідок постійних дебатів про віру та прагнення римських Пап звернути православних до латинства, вивчив богослов'я Східної Церкви та творіння святих отців. Втративши батьків, святий Антоній вирішив прийняти чернецтво і залишити Рим. Йому було 17 років.
Роздавши одну частину багатої спадщини жебракам, а іншу вклавши в бочку і кинувши в море, він цілком віддав себе волі Божій і вирушив у мандрівку обителями, де трудилися православні ченці.
Гоніння на православних з боку латинян змусило братію залишити скит. Святий Антоній блукав, переходячи з місця на місце, поки не знайшов на пустінному березі моря великий камінь, на якому цілий рік прожив у пості та молитві. Страшна буря, що розігралася 5 вересня 1105, відторгла від берега камінь, на якому стояв святий подвижник, і понесла далеко в морську безодню.
Перебуваючи в глибокій молитві, преподобний Антоній не злякався, але цілком віддав себе Богові. Камінь чудово понесло по водах. Перепливши море, він увійшов у гирло річки і напередодні свята Різдва Пресвятої Богородиці зупинився на березі річки Волхова поблизу села Волховського, за три версти від Новгорода. Подія ця засвідчена у Новгородських літописах.
Вранці преподобного Антонія з подивом виявили навколишні мешканці. Вони з подивом дивилися на чудового прибульця, який не наважувався зійти зі свого каменю, що став домом його та твердинею, випробуваною серед бур.
Не знаючи російської, святий Антоній на всі запитання відповідав поклонами. Три дні святий молився на камені і просив Бога відкрити йому, в якій країні він. Потім він вирушив до Новгорода, де за Промислом Божим зустрів людину з іноземних купців, яка знала латинську, грецьку та російську мови. Від нього преподобний Антоній дізнався, що він занесений на землю російську.