Слов'яни святкували велике свято — Родогощ (Таусень) — коли зібрано врожай, осіннє сонце — Світловить — вже не припікає, дерева готуються до зимового сну, скидаючи з себе прекрасне вбрання.
До цього дня пекли величезний медовий пиріг, за який після зачину ховався жрець і питав: чи бачите ви мене?«.
Якщо присутні відповідали ствердно, то жрець вимовляв побажання: наступного року зібрати рясніший урожай і спекти ще більший пиріг.
Після зачину, на якому були обов'язкові ворожіння на наступний рік і ворожіння над чашею зі священним вином, починався бенкет горою — їжа на столі ставилася гіркою, яка до закінчення бенкету сильно зменшувалася.
Цього дня розігрувалась казка про богатиря і підземне царство, покликана нагадати про згасаюче Сонце і Зиму. Перед настанням темряви розпалювали вогонь і стрибали через нього, очищаючись. Жерці ходили босими ногами по розпеченому вугіллю, приспівуючи: «Яже, Яже, потоптажі!».
Щоб уникнути опіків жерці, вводили себе рівномірними ударами в бубон в особливий стан трансу.
Свято закінчувалося багатолюдними ігрищами.